Серцева хірургія, що потребує повторної стернотомії( в літературі — ‘redo’ surgery) технічно більш складна й супроводжується значно більшими ризиками, ніж первинні хірургічні втручання. Ці складності і ризики визначені і включають в себе: труднощі доступу до серця (рестернотомії, розділення спайок, фіброзу, рубців і кальцифікатів навкруги місця первинної хірургії); зміненої анатомії; зміненого, внаслідок тривало-існуючого спайкового процесу стану тканин правого передсердя, перикарду, аорти; обтяженої супутньої патології; збільшення віку оперованих хворих,- що вимагає тривалішого часу оперативного втручання і супроводжується підвищенами ризиками ризиками неблагоприємних результатів. Кількість хворих, що потребують повторної хірургії коронарних артерій, клапанів серця, аорти, як ізольовано, так і в комбінації зростає внаслідок постійного зростання популяції оперованих хворих, росту кількості пластичних клапаних втручань, зростання кількості населення старшої вікової групи. За повідомленнями колег доля таких операцій серед загальної кількості втручань в клініках першого рівня може складати від 5% до 12,5% (The Society of Cardiothoracic Surgeons of Great Britain & Ireland (2001), National Adult Cardiac Surgical Database Report 1999-2000. Reading: Dendrite Clinical Systems; Onaratietal. Mid-term results of aortic valve surgery in redo scenarios in the current practice: results from the multi-centre European RECORD initiative. Eur J Cardiothorac Surg 2015; 47) 269.).
Серед хворих оперованих відділом хірургії патології аорти ІССХ ім. М.Амосова НАМН України за 2015 р — 11,3% (52/458), лише в одному випадку ми не змогли допомогти хворому, решта пацієнтів виписані із стаціонару в гарному стані.
Ризики таких втручань за повідомленням літературних джерел завжди гірші, ніж первинна хірургія і скадають в середньому 4,3% — для першої ре операції, 5,1% – для другої реоперації, 6,4% для третьої й більше (JFSabiketal (2005). Ступінь ризику стає максимальним при приєднанні такого грізного ускладнення, як розшарування аорти, а особливо у випадках з ураженням дуги.
Клінічний випадок такого пацієнтки приводимо для розгляду.
Хвора Б. 45 років поступила у відділення 24.09.2016 з діагнозом: «синдром Марфана, хронічна розшаровуюча аневризма аорти – I тип за класифікацією DeBakey; стан після операції Bentall(протезування аортального клапану і висхідної аорти клапановмісним інтраопераційно-сформованим кондуїтом (SorinBicarbon 25 + Vascutec 28 mm)).Після раніше виконаного втручання пацієнтка тривалий час почував себе добре, незважаючи на те, що ЕхоКГ демонструвала поступове зростання діаметру дистального відділу висхідної аорти. Три роки тому мало місце розшарування, що супроводжувалось короткочасною втратою свідомості і колаптоїдним станом. Враховуючи великі ризики від повторної операції тривалий час утримувалися як і сама хвора пацієнт, так і лікарі, що спостерігали за її станом. Коли ж розмір аорти досяг 8 см в діаметрі і з’явилися ознаки компресії поруч розташованих органів, й пацієнтка звернулася в Інститут, де після всебічного обстеження їй була надана кваліфікована допомога.
Діаметр ВА і дуги за даними ЕхоКГ /23,09,1016/ склав відповідно 8,4 й 6,2 см. За даними КТ-ангіо /21,09,1016/ в висхідній аорті дистальніше протезу має місце відшарування інтими з формуванням двох каналів, що розповсюджується на дугу, з ураженням судин дуги аорти (a.anоnіma, LSA), й переходить на низхідну грудну й черевну аорту. Операцією вибору в такому випадку має бути втручання,що має назву «Frozen Elephant Trunk», але з огляду на те, що протези дуги аорти для виконання подібних втручань не зареєстровані і відсутні в Україні, ми мусили застосовувати технічно більш складну — гібридну модифікацію означеної процедури: двоетапне протезування висхідної і частини дуги аорти з переключенням всіх судин аорти в судинний протез і в подальшому ендопротезування дуги й НГА судинним ендографтом.
