Микола Михайлович Амосов народився 6 грудня 1913 р. в селі Ольхово Вологодської губернії.

У 1932 р. закінчив Череповецький механічний технікум, після чого 3 роки працював змінним механіком на Архангельській електростанції.

У 1939 році з відзнакою закінчив Архангельський медичний інститут, а у 1940 році – з відзнакою Всесоюзний заочний індустріальний інститут. У період Великої Вітчизняної війни був на фронті провідним хірургом польового госпіталю.

З 1947 по 1952 рік працював головним хірургом Брянського облздороввідділу і у цей час почав широко займатися грудною хірургією, проводив велику наукову роботу і у 1953 році захистив докторську дисертацію.

amosov_5
amosov_1
amosov_3
amosov_2

Лікар, інженер, кібернетик, письменник, громадський діяч, вчений, мислитель…


У 1952 році М. М. Амосова, як великого фахівця з грудної хірургії, було запрошено У Київський інститут туберкульозу для керівництва спеціально створеною клінікою торакальної хірургії.

Тут з особливою повнотою розкрився його різносторонній талант хірурга та дослідника, фізіолога та інженера, стала особливо плідною наукова, організаторська, практична, педагогічна та суспільна діяльність. М. М. Амосов був одним з ініціаторів широкого впровадження у нашій країні хірургії при захворюваннях легенів, вніс багато нового у розвиток цієї проблеми. Його дослідження сприяли підвищенню ефективності лікування хвороб легенів.

У 1961 році роботи Н.М. Амосова з легеневої хірургії були відмічені Ленінською премією.

 

Надалі основним напрямом роботи М. М. Амосова стала серцева хірургія.

У 1955 році він вперше в Україні почав лікування вад серця хірургічним методом, у 1958 році одним з перших в Радянському Союзі інтегрував у практику метод штучного кровообігу.

У 1963 році Микола Михайлович першим в Радянському Союзі провів протезування клапана митри, а в 1965 році створив і вперше в світі упровадив в практику антитромботичні протези серцевих клапанів. М. М. Амосовим створено цілий ряд нових методів хірургічного лікування пороків серця, оригінальні моделі апаратів штучного кровообігу. Його роботи з хірургічного лікування хвороб серця були відмічені Державною премією України (1988 р.), Золотими медалями (1967 р., 1982 г.) та Срібною медаллю (1978 г.) ВДНГ СРСР.

Премія НАН України імені Амосова Миколи Михайловича в галузі медицини
Премія НАН України імені Амосова Миколи Михайловича в галузі кібернетики
Срібна ювілейна монета “Микола Амосов”


Книги Амосова Миколи Михайловича

мысли и сердце
1964
«Мысли и сердце»
Смысл жизни. Спасать людей. Делать сложные операции. Разрабатывать новые – лучшие. Чтобы меньше умирали. Учить других врачей честной работе. Наука, теория – чтобы понять суть дела и извлечь пользу. Это мое дело. Им я служу, людям. Долг

записки из будущего
1965
«Записки из будущего»
Крупный учёный, медик, болен лейкозом. Единственная надежда — лечь в анабиоз и дождаться, пока наука сумеет справиться с этим заболеванием. Но ведь анабиоз это фантастика, в реальности ещё никто не опробовал его на себе

искусственный разум
1969
«Искусственный разум»
Возможно ли создать искусственный разум? Будет ли он способен к полноценному мышлению, к творчеству? Кем предстоит ему стать – помощником или соперником человеческого разума? Эти вопросы давно уже обсуждаются многими учеными

ппг
1975
«ППГ 2266 (Записки полевого хирурга)»
Это записки известного советского хирурга Н.М.Амосова, которые он вел всю войну в периоды затишья на фронте

раздумья
1977
«Раздумья о здоровье»
Я за прогресс и за науку. Но при трезвом рассмотрении проблемы здоровья человека все оказывается совсем не так просто и однозначно.
Об этом и будут раздумья.

здоровье и счастье ребенка
1979
«Здоровье и счастье ребенка»

счастье
1983
«Книга о счастье и несчастьях»
Известный хирург, ученый, писатель, Николай Михайлович Амосов рассказывает о работе хирурга, оперирующего на сердце, делится своими воспоминаниями и мыслями о проблемах кибернетики.

старость
1996
«Преодоление старости»

система ценностей
1997
«Моя система здоровья»
Здоровье — предмет, который стоит того, чтобы поговорить о нем серьезно

голоса времен
1998
«Голоса времен»
Не будет декларации: “для чего пишу?”, – пишу, для самовыражения, пишу потому, что мне 87 лет и боюсь оторваться от памяти, чтобы не потерять себя перед концом.
Пожалуюсь – плохо остаться без дела, даже в старости. Вроде бы есть ещё силы, но уже знаешь: конец близок, будущего нет. Значительного дела не сделаешь. Остаются размышления и прошлое.

энциклопедия
2000
«Размышления»

размышления
2002
«Энциклопедия Амосова»

записки
2003
«Мое мировоззрение»
Откуда взялась сложность мира? Что есть истина? Как работает разум – любой: животного, человека, общества? Какова судьба человечества? Существует ли «стрела прогресса» в эволюции мира? Какое счастье возможно для человека и общества, что нужно для этого делать и какова вероятность успеха?

 

 

У клініці, створеній М. М. Амосовим, проведено близько 7000 резекцій легенів, понад 95000 операцій з приводу хвороби серця, зокрема близько 36000 з штучним кровообігом.

У 1983 році керована М. М. Амосовим клініка серцевої хірургії реорганізована у Київський науково-дослідний інститут серцево-судинної хірургії і є Українським республіканським кардіохірургічним центром. Щорічно в інституті проводиться близько 3000 операцій на серці, зокрема близько 1500 – з штучним кровообігом. Ведеться розробка найважливіших проблем серцевої хірургії. М. М. Амосов був першим директором а з 1988 року – почесним директором інституту.

У 1955 році М. М. Амосов створив і очолив першу в СРСР кафедру грудної хірургії для удосконалення лікарів. Потім з неї виділилася кафедра анестезіології. Ці кафедри підготували понад 700 фахівців для України та інших республік.

Разом з хірургією М. М. Амосов велику увагу приділяв сучасним проблемам біологічної, медичної та психологічної кібернетики. З 1959 р. по 1990 р. він очолював відділ біологічної кібернетики Інституту кібернетики НАН України. Під керівництвом Н.М. Амосова проведені фундаментальні дослідження систем саморегуляції серця і розробка питань машинної діагностики хвороб серця, розробка і побудова фізіологічної моделі “внутрішнього середовища організму”, моделювання на ЕОМ основних психічних функцій і деяких соціально-психологічних механізмів поведінки людини. Нетрадиційність підходу, оригінальні погляди М. М. Амосова отримали широке визнання у нас в країні і за кордоном. За дослідження в області біокібернетики у 1978 р. і 1997 р. його удостоєно Державної премії України.

М. М. Амосов – автор понад 400 наукових робіт, включаючи 19 монографій. Ряд монографій перевидані в США, Японії Німеччині, Болгарії.

У створеному ним інституті підготовлено 40 докторів і понад 150 кандидатів наук, багато хто з яких очолює великі наукові центри. М. М. Амосов був членом президії правління Українського суспільства хірургів і кардіологів Міжнародної асоціації хірургів і кардіологів, Міжнародної асоціації хірургів і Міжнародного товариства серцево-судинних хірургів, Міжнародного товариства медичної кібернетики, Наукової ради з кібернетики України, членом редколегії, редакційних рад низки вітчизняних і зарубіжних журналів.

Свою наукову роботу М. М. Амосов поєднував з великою суспільною діяльністю, був депутатом Верховної Ради СРСР п’яти скликань.

amosov6
amosov_4
amosov_6
amosov_7
amosov_8

Галерея фото


Микола Михайлович широко відомий, як письменник. Його повісті “Думки та серце“, “Записки з майбутнього“, “ППГ-2266“, “Книга про щастя та нещастя” неодноразово видавалися у нас в країні і за кордоном.

М. М. Амосова відмічено багатьма високими урядовими нагородами СРСР і України. Микола Михайлович був талановитою, яскравою, різносторонньою людиною, блискучим хірургом, вченим і громадським діячем. Він ніколи не залишався байдужим до проблем держави, нації, окремої людини. Світла пам’ять про академіка М. М. Амосова назавжди залишиться в серцях його учнів, співробітників, багатьох тисяч врятованих хворих, всіх, кому пощастило зустрічатися з цією чудовою людиною.

 

Амосов: Століття – Документальний фільм – Інтер

 

Постановою Кабінету Міністрів України № 128-р від 12 березня 2003 року Інституту серцево-судинної хірургії Академії медичних наук України присвоєно ім’я академіка Миколи Михайловича Амосова.

Путівник по музею Миколи Михайловича Амосова