Микола Михайлович Амосов народився 6 грудня 1913 р. в селі Ольхово Вологодської губернії.

У 1932 р. закінчив Череповецький механічний технікум, після чого 3 роки працював змінним механіком на Архангельській електростанції.

У 1939 році з відзнакою закінчив Архангельський медичний інститут, а у 1940 році – з відзнакою Всесоюзний заочний індустріальний інститут. У період Великої Вітчизняної війни був на фронті провідним хірургом польового госпіталю.

З 1947 по 1952 рік працював головним хірургом Брянського облздороввідділу и у цей час почав широко займатися грудною хірургією, вів велику наукову роботу і у 1953 році захистив докторську дисертацію.

amosov_5
amosov_1
amosov_3
amosov_2

Лікар, інженер, кібернетик, письменник, громадський діяч, вчений, мислитель…


У 1952 році М. М. Амосова, як великого фахівця з грудної хірургії, було запрошено У Київський інститут туберкульозу для керівництва спеціально створеною клінікою торакальної хірургії.

Тут з особливою повнотою розкрився його різносторонній талант хірурга та дослідника, фізіолога та інженера, стала особливо плідною наукова, організаторська, практична, педагогічна та суспільна діяльність. М. М. Амосов був одним з ініціаторів широкого впровадження у нашій країні хірургії при захворюваннях легенів, вніс багато нового у розвиток цієї проблеми. Його дослідження сприяли підвищенню ефективності лікування хвороб легенів.

У 1961 році роботи Н.М. Амосова з легеневої хірургії були відмічені Ленінською премією.

 

Амосов: Столетие – Документальный фильм


Надалі основним напрямом роботи М. М. Амосова стала серцева хірургія.

У 1955 році він вперше в Україні почав лікування вад серця хірургічним методом, у 1958 році одним з перших в Радянському Союзі упровадив в практику метод штучного кровообігу.

У 1963 році Микола Михайлович першим в Радянському Союзі провів протезування клапана митри, а в 1965 році створив і вперше в світі упровадив в практику антитромботичні протези серцевих клапанів. М. М. Амосовим створено цілий ряд нових методів хірургічного лікування пороків серця, оригінальні моделі апаратів штучного кровообігу. Його роботи з хірургічного лікування хвороб серця були відмічені Державною премією України (1988 р.), Золотими медалями (1967 р., 1982 г.) та Срібною медаллю (1978 г.) ВДНГ СРСР.

Премія НАН України імені Амосова Миколи Михайловича в галузі медицини
Премія НАН України імені Амосова Миколи Михайловича в галузі кібернетики
Срібна ювілейна монета “Микола Амосов”

Книги Амосова М.М.
1964 — «Мысли и сердце»
1965 — «Записки из будущего»
1975 — «ППГ 2266 (Записки полевого хирурга)»
1977 — «Раздумья о здоровье»
1979 — «Здоровье и счастье ребенка»
1983 — «Книга о счастье и несчастьях»
1996 — «Преодоление старости»
1997 — «Моя система здоровья»
1998 — «Голоса времен»
2000 — «Размышления»
2002 — «Энциклопедия Амосова»
2003 — «Мое мировоззрение»
Відео про Миколу Михайловича Амосова

У клініці, створеній М. М. Амосовим, проведено близько 7000 резекцій легенів, понад 95000 операцій з приводу хвороби серця, зокрема близько 36000 з штучним кровообігом.

У 1983 році керована М. М. Амосовим клініка серцевої хірургії реорганізована у Київський науково-дослідний інститут серцево-судинної хірургії і є Українським республіканським кардіохірургічним центром. Щорічно в інституті проводиться близько 3000 операцій на серці, зокрема близько 1500 – з штучним кровообігом. Ведеться розробка найважливіших проблем серцевої хірургії. М. М. Амосов був першим директором а з 1988 року – почесним директором інституту.

У 1955 році М. М. Амосов створив і очолив першу в СРСР кафедру грудної хірургії для удосконалення лікарів. Потім з неї виділилася кафедра анестезіології. Ці кафедри підготували понад 700 фахівців для України та інших республік.

Разом з хірургією М. М. Амосов велику увагу приділяв сучасним проблемам біологічної, медичної та психологічної кібернетики. З 1959 р. по 1990 р. він очолював відділ біологічної кібернетики Інституту кібернетики НАН України. Під керівництвом Н.М. Амосова проведені фундаментальні дослідження систем саморегуляції серця і розробка питань машинної діагностики хвороб серця, розробка і побудова фізіологічної моделі “внутрішнього середовища організму”, моделювання на ЕОМ основних психічних функцій і деяких соціально-психологічних механізмів поведінки людини. Нетрадиційність підходу, оригінальні погляди М. М. Амосова отримали широке визнання у нас в країні і за кордоном. За дослідження в області біокібернетики у 1978 р. і 1997 р. його удостоєно Державної премії України.

М. М. Амосов – автор понад 400 наукових робіт, включаючи 19 монографій. Ряд монографій перевидані в США, Японії Німеччині, Болгарії.

У створеному ним інституті підготовлено 40 докторів і понад 150 кандидатів наук, багато хто з яких очолює великі наукові центри. М. М. Амосов був членом президії правління Українського суспільства хірургів і кардіологів Міжнародної асоціації хірургів і кардіологів, Міжнародної асоціації хірургів і Міжнародного товариства серцево-судинних хірургів, Міжнародного товариства медичної кібернетики, Наукової ради з кібернетики України, членом редколегії, редакційних рад низки вітчизняних і зарубіжних журналів.

Свою наукову роботу М. М. Амосов поєднував з великою суспільною діяльністю, був депутатом Верховної Ради СРСР п’яти скликань.

amosov6
amosov_4
amosov_6
amosov_7
amosov_8

Галерея фото


Микола Михайлович широко відомий, як письменник. Його повісті “Думки та серце“, “Записки з майбутнього“, “ППГ-2266“, “Книга про щастя та нещастя” неодноразово видавалися у нас в країні і за кордоном.

М. М. Амосова відмічено багатьма високими урядовими нагородами СРСР і України. Микола Михайлович був талановитою, яскравою, різносторонньою людиною, блискучим хірургом, вченим і громадським діячем. Він ніколи не залишався байдужим до проблем держави, нації, окремої людини. Світла пам’ять про академіка М. М. Амосова назавжди залишиться в серцях його учнів, співробітників, багатьох тисяч врятованих хворих, всіх, кому пощастило зустрічатися з цією чудовою людиною.

Постановою Кабінету Міністрів України № 128-р від 12 березня 2003 року Інституту серцево-судинної хірургії Академії медичних наук України присвоєно ім’я академіка Миколи Михайловича Амосова.