Пам’ятай про аорту!

памятай про аортуАорта відноситься до ємнісних судин, тобто створена таким чином, щоб перетворити поштовхоподібні викиди крові серця у рівномірний кровотік. Кожен із складових елементів судини грає свою роль і може стати “слабким місцем”.Щорічно в Україні діагностується близько 3000 випадків розшарувань аорти. Важливо правильно класифікувати розшарування: від місця ураження і давності захворювання залежить тактика лікування.Дві основні анатомічні класифікації розшарування аорти – це класифікації DeBakey та Stanford.

DeBakey класифікує розшарування аорти на три типи:

I тип – розрив виникає у висхідній аорті і розповсюджується на низхідну;

  • II тип – лише висхідна аорта;
  • III тип – лише низхідна аорта.

Класифікація Stanford визначає два типи:

  • Тип A – висхідна аорта (DeBakey тип I та II);
  • Тип B – низхідна аорта (DeBakey тип III).

Тобто, два найслабших місця – це: (1) точка відразу після синусів Вальсальви та (2) точка після відходження лівої підключичної артерії, що пов’язано зі змінами характеру кровотоку в цих місцях і підвищеним навантаженням на стінку аорти.

Важливо розуміти, що є фактори, на які пацієнт може впливати, і, відповідно ті, що контролю не підлягають. Вікові зміни, вроджені захворювання – це те, що контролювати неможливо. Артеріальний тиск, спосіб життя – те, що може контролювати кожен.

Факторами ризику розшарування аорти є:

  • неконтрольований високий артеріальний тиск (гіпертонія);
  • потовщення стінки (атеросклероз);
  • вже ослаблена стінка аорти (аневризма аорти);
  • дефект аортального клапана (двостулковий аортальний клапан);
  • вроджене звуження аорти (коарктація аорти).

Деякі генетичні захворювання підвищують ризик виникнення дисекції аорти:

  • синдром Марфана: це стан, при якому сполучна тканина є ослабленою (та сама сполучна тканина, що бере участь у формуванні каркасу аорти). Люди з цим порушенням часто мають родичів з аневризмами аорти та інших судин;
  • синдром Тернера: високий артеріальний тиск та захворювання серця є результатом цього синдрому;
  • інші розлади сполучної тканини:сюди входить синдром Елерса-Данлоса (захворювання сполучної тканини, що характеризується легкою появою синців, гіпермобільністю суглобів) та синдром Лойса-Дітса
  • запальні або інфекційні стани: сюди можна віднести гігантсько-клітинний артеріїт (запалення стінки артерії) і сифіліс.

Інші потенційні фактори ризику включають:

  • стать: у чоловіків спостерігається приблизно в два рази частіше;
  • вік: частота випадків досягає піків у 50-60 років;
  • вагітність: рідко, проте, розшарування може виникнути у жінок без наявності вихідної патології;
  • важка атлетика з високою інтенсивністю: навіть внаслідок тимчасового підвищення артеріального тиску;
  • вживання кокаїну: підвищує ризик внаслідок підвищення тиску під час його прийому.

Якщо у Вас є сімейний анамнез: аневризми аорти, синдром Марфана або іншого захворювання сполучної тканини або двостулкового аортального клапана, радимо також звернутися до лікаря.

Позначки: