Навіть у молодому (від 30 до 40-45 років) віці, з людиною, яка ще вчора була активною, добре почувалася, справно виконувала соціальні функції, працювала та була у вирі подій, може трапитися страшна катастрофа у вигляді гострої нестабільності стінки аорти.
Звичайно, фахівці розуміють хто саме складає групу ризику цієї життєзагрозливої патології. Це, як правило, пацієнти чоловічої статі з надлишковою вагою та артеріальною гіпертензією зі значеннями систолічного тиску понад 150 мм.рт.ст. Інколи захворювання провокує стрес або зловживання міцними напоями. Окремим фактором ризику є обтяжена спадковість. Переважна більшість пересічних громадян, зрозуміло, не володіють тонкощами щодо загроз й можливого негативного сценарію розвитку подій. Сам по собі гострий розрив аорти є вкрай катастрофічною подією, а якщо це відбувається ще й у другій половині дня п’ятниці або в суботу зранку, час, коли звичайна планова робота діагностичних підрозділів знаходиться в режимі паузи і напоготові лише екстрені служби – значно підвищуються ризики та зменшуються шанси на комплексну й вчасно надану допомогу. З такою ситуацією з регулярною періодичністю зустрічається і команда відділу хірургічного лікування патології аорти.
Останніми вихідними, надвечір неділі зле відчув себе й 39 річний мешканець м.Малин Житомиської області. Враховуючи вихідний день і лише початковий дискомфорт в грудній клітині, за кваліфікованою допомогою він не звертався, а вирішив почекати понеділка. Але ранок приніс ще гіршу ситуацію. До ниючого болю ділянки серця додалася печія, відчутна слабкість. При намаганні підвестись з`явився кінжальний біль, що поширився від серця в голову і далі між лопатками й в ділянку поперека. З діагнозом «гострий коронарний синдром» пацієнта доставили спочатку у районну, а після додаткової деталізації і діагностики преведено до Житомирська Обласна Клінічна Лікарня Ім. О. Ф. Гербачевського Житомирської обласної ради. Потужний діагностичний потенціал і досвід кардіохірургічних операцій дозволив нарешті підтвердити страшне припущення і встановити остаточний діагноз гострого розриву і розшарування аорти. Уже сама по собі така ситуація є життєзагрозливою й несе величезні ризики, адже відомо, що без надання допомоги 50 % таких хворих не переживають двох діб з моменту маніфестації хвороби, а 75 % не живуть більше двох тижнів. Коли ж до розшарування додаються ще й ускладнення, це вкрай погіршує прогноз й ускладнює стратегію лікування. В останньому випадку на фоні розшарування аорти виникла і прогресувала гемо перикард і тампонада серця.
Стан хворого на момент госпіталізації був важкий, а на початок операції – критичним. Виражена дихальна недостатність, в тому числі спричинена некомпетентністю аортального клапану, показники SatO2 в спокої < 80%, тахіпноє. Контрольовані в умовах ВРІТ-у показники демонстрували виражений ацидоз, значне перевищення вмісту лактату й КФК крові, мала місце олігоурія. Важка дихальна недостатність потребувала використання ШВЛ. Оскільки стан пацієнта вимагав негайних дій і не дав ні часу ні можливостей для переводу у профільний Центр для допомоги, було прийнято рішення надати допомогу на місці. По завершенню планових операцій команда співробітників відділу хірургічного лікування патології аорти на чолі з Віталієм Кравченко була направлена в м.Житомир для виконання цієї операції. На початок втручання АТ дорівнював 45 мм рт ст. Після виділення судин і стернотомії із порожнини перикарду було евакуйовано до 800 мл крові. В ході операції вдалося реконструювати аортальний клапан і замінити висхідну та дугу аорти протезом зі скеруванням кровопливу в цих басейнах лише в межах природнього просвіту. Тривалість операції склала понад 8 годин і, незважаючи на важкий післяопераційний стан, в цілому життя молодої людини врятовано.
Аневризма аорти – це не вирок! При вчасній та точній діагностиці й кваліфікованій допомозі зберегти життя вдається навіть на термінальних стадіях хвороби.
