Про це в інтерв’ю з директором Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова, академіком НАМН України Василем Лазоришинцем.

– З 1 січня 2025 року Інститут Амосова долучився до програми медичних гарантій. Що це означає для вашої установи?
– Насамперед це зміна системи фінансування, яка безпосередньо впливає на стратегічний розвиток та парадигму сприйняття медичної допомоги. Без перебільшення – це виклик для установи і водночас ключ до нових можливостей. Ми працюємо за принципом оплати фактично наданої послуги, з урахуванням екстериторіальності – тобто пацієнт може звернутися незалежно від місця реєстрації чи проживання. Але, разом з тим, є історично обумовлені особливості академічних установ: наукова діяльність, вузька профільність, концентрація складних випадків. І всі ці чинники потрібно враховувати.

– Чи можна сказати, що для академічних установ цей шлях тільки починається?
– Так, зміни завжди непрості, але вони є вимогою часу. Якщо лікарні, що працюють у програмі медичних гарантій вже майже п’ять років, можна вважати «старшокласниками», то ми лише на початку цього шляху. Миттєвої трансформації не буде, але ми вже розпочали внутрішні зміни й докладаємо зусиль, аби пройти цей шлях гідно.

– За якими напрямами Інститут уклав договори з НСЗУ?
– У 2025 році ми законтрактували 10 пакетів медичних послуг. Левова частка фінансування припадає на хірургічний пакет, що відповідає нашому профілю. Також маємо важливі пакети «Медична допомога при гострому інфаркті міокарда», «Лікування методом трансплантації органів» та інші.

– Як тепер пацієнти можуть потрапити до Інституту?
– Є два шляхи: ургентний та плановий. У випадку ургентної госпіталізації (карета швидкої допомоги, самозвернення у невідкладному стані) пацієнт отримує медичну допомогу безкоштовно і з повним забезпеченням у межах програми. Для планових госпіталізацій потрібне електронне направлення. Водночас у нас існує черга, адже ресурс обмежений: деякі лікарські засоби й медичні вироби постачаються централізовано протягом року. Як тільки все необхідне наявне – пацієнта викликають на госпіталізацію. Важливо, що військовослужбовці отримують допомогу позачергово.

– Чи не виникає ризиків фінансового дисбалансу через концентрацію складних пацієнтів у вашій установі?
– Це дійсно ризик. Тарифи НСЗУ універсальні, середньозважені. Коли у закладі переважають найскладніші випадки, фінансування може бути недостатнім. Подібні проблеми вже були в лікарнях швидкої допомоги, які працюють з політравмою чи опіками. Часто їх дофінансовували з місцевих бюджетів. Для нас вихід – у вдосконаленні тарифікації: застосуванні вагових коефіцієнтів до діагностично-споріднених груп, які точніше відображатимуть складність кардіохірургічних втручань. Ми постійно працюємо над цим разом з НСЗУ та МОЗ.

– Ви згадали про внутрішні зміни. Що мається на увазі?
– По-перше, наші працівники повністю працюють з електронною системою охорони здоров’я. По-друге, ми розгорнули внутрішню медичну інформаційну систему. Тепер більшість даних про пацієнта – діагностика, оперативні втручання, залучені фахівці – обліковуються у цифровому вигляді. Це дає можливість робити аналітику й приймати управлінські рішення на основі даних. Наше найближче завдання – підвищення ефективності процесів, оптимізація витрат, усунення «вузьких місць».

– Як ви бачите майбутнє академічних медичних установ у програмі медичних гарантій?
– Я переконаний, що трансформація не має обмежуватися тільки фінансуванням. Важливо правильно визначити місце таких закладів у госпітальних округах, вибудувати маршрутизацію пацієнтів і сформувати стратегічне бачення їхньої ролі. Академічні установи – це не лише клінічна допомога, це наука, інновації, підготовка кадрів. І наше завдання – щоб це було інтегровано в єдиний медичний простір.