Ще до війни Василь страждав на порушення ритму серця. Серце билося дуже сильно. Для цього не було потрібне жодне фізичне навантаження – аритмія виникала у повному спокої, виснажуючи та не даючи жити повноцінно.

Війна внесла свої жорсткі корективи. Під час служби Василь отримав два поранення: легке – у плече, а також важке уламкове поранення з переломом трьох ребер, ушкодженням легені та уламком у спині. Після лікування в госпіталі його було доправлено до Інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова, де електрофізіолог Євген Перепека та команда успішно провели катетерну абляцію з приводу синдрому WPW, при якому і виникала постійно рецидивуюча аритмія.

Сьогодні минуло вже три роки після абляції без аритмії. Три роки, відколи серце працює рівно і спокійно.

Перебування в Інституті Амосова настільки вразило Василя, що він вирішив кардинально змінити свій професійний шлях. Він вступив до Київського політехнічного інституту на спеціальність “Біомедична інженерія”, щоб поєднати науку, технології та допомогу людям в межах освітнього проєкту Ветеранська програма “Майбутнє системи протезування в Україні”. Сьогодні Василь працює з військовими та виготовляє протези для захисників України.

Дуже цікавим збігом обставин чи долі, під час навчання з дисципліни “Високотехнолонічні системи для діагностики та терапії”, в якій викладаються катетерні технології в електрофізіології та аритмології, Василь знову завітав до Інституту Амосова на екскурсію і зустрівся з командою фахівців, які проводили операцію.

Щиро дякуємо команді НІССХ ім. М.М. Амосова – завідувачу відділення Борису Кравчуку, хірургу Євгену Перепеці, медичним інженерам Роману Сіхневичу та Марині Сичик, анестезіологам Володимиру Леончуку і Світлані Миколайчук, медичним сестрам Вікторії Нагалевській та Ірині Батик – за професіоналізм, відданість і врятовані життя.

Це не просто лікування. Це історія про врятоване серце, змінене життя і бажання допомагати іншим. Разом – до перемоги і здорового серця.